Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 904/7152/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивача відповідачаЛюта В.В. (дов. від 06.11.2015 р.) Бондаренко Д.Ю. (дов. від 27.03.2015 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 р.у справі № 904/7152/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"доПублічного акціонерного товариства "Акцент-Банк"простягнення заборгованості у сумі 25831, 09 грн.В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" про стягнення 25831,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані приписами ст.ст. 526, 532, 549, 610, 625, 764 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, та порушенням умов договору №2 від 01.11.2010 р. оренди нежитлового приміщення.

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" заявою від 14.10.2014 р. змінило свої позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015 р. у даній справі (колегія суддів: головуючий Ніколенко М.О., судді Рудь І.А., Рудовська І.А.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 р. (колегія суддів: головуючий Дмитренко Г.К., судді Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.), відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" не погодившись з вказаними судовими рішеннями, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги і доводи тим, що судами неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття невірних рішень.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.10.2015 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" надало додаткові пояснення по справі, а також просило залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 25.11.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.11.2010 р. між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (орендодавець) та публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" (орендар) укладено договір №2 оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до умов п. 1.1 договору, орендодавець передає в тимчасове користування орендарю нежитлові приміщення на 1-му поверсі багатоквартирного житлового будинку літ. А, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Балаклавська, буд. 53, загальною площею 74,8 кв.м., а орендар зобов'язався оплачувати орендодавцю плату за користування.

За п.1.3 договору № 2 строк оренди приміщення встановлюється з 02.09.2013 р. по 31.01.2014 р.

Згідно п.2.1.1. договору оренди нежитлового приміщення орендодавець зобов'язаний надати приміщення орендарю 02.09.2013 р. по акту приймання-передачі.

У відповідності до п. 3.1 договору оренди нежитлового приміщення орендар сплачує орендну плату з розрахунку 90 грн. за 1 кв.м., в тому числі ПДВ, в місяць. Загальна сума орендної плати в місяць становить 6732 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно п.3.2 договору сплата комунальних послуг проводиться орендарем самостійно відповідно до фактичного споживання послуг по прямих договорах з відповідними організаціями. До укладання орендарем прямих договорів з відповідними організаціями про надання комунальних послуг відшкодування сплачених орендодавцем комунальних послуг здійснюватиметься орендарем орендодавцю відповідно до фактичного споживання на підставі виставлених орендодавцем рахунків, розрахунків та актів наданих послуг протягом 5 робочих днів з дня отримання орендарем таких рахунків та актів наданих послуг.

Пунктом 3.4 договору оренди нежитлового приміщення встановлено, що орендна плата вноситься один раз на місяць не пізніше 15 числа розрахункового місяця.

В розмір орендної плати не входить вартість спожитої орендарем електричної енергії, опалення, водопостачання, водовідведення, вивезення побутових відходів, тощо.

Пунктом 3.7 договору сторони визначили, що нарахування орендної плати починається з дати підписання обома сторонами акта-прийому передачі приміщення. Датою припинення нарахування орендної плати вважається дата підписання обома сторонами акта прийому-передачі про повернення або звільнення приміщення.

З огляду на матеріали справи, позивач виконав свій обов'язок щодо передачі приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 02.09.2013 р.

Після закінчення строку оренди і строку дії договору орендар не повернув приміщення в порядку, передбаченому договором, продовжував користуватися цим приміщенням, сплачував орендну плату та відшкодовував оплату комунальних послуг.

Орендодавець, в свою чергу, не заперечував проти цього.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що орендар сплачував орендну плату та відшкодовував комунальні послуги за період після закінчення договору (31.01.2014 р.), що підтверджується меморіальними ордерами від 28.03.2014 р. № 0800137796 (сплата орендної плати за березень 2014 року), від 28.03.2014 р. № 0800137798 (сплата орендної плати за лютий 2014 року), від 06.03.2014 р. №0800106705 (відшкодування комунальних послуг за лютий 2014 року).

З квітня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" припинило сплачувати орендну плату та відшкодовувати сплачені орендодавцем комунальні послуги.

Листом від 02.04.2014 р. №Э.52.0.0.0/4-341 відповідач повідомив позивача про настанням форс-мажорних обставин та призупинення договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2010 р. (реєстр на відправлену кореспонденцію у відповідача не зберігся в зв'язку із закінчення строку зберігання).

Позивач, листом від 12.06.2014 р. № 44-3/19795 повідомив відповідача про відмову від договору оренди нежитлового приміщення №2 в односторонньому порядку на підставі п. 2.2.4 та п.6.3 договору, вимагав сплатити заборгованість з орендної плати, відшкодувати сплачені орендодавцем кошти за комунальні послуги та підписати акт приймання-передачі приміщення.

Листом від 08.07.2014 р. № 44-2/21797 позивач повідомив відповідача про те, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2010 р. №2 вважається розірваним з 22.06.2014 р., та нарахування орендної плати припинилося.

Крім того, відповідач повинен сплатити заборгованість з орендної плати, відшкодувати сплачені орендодавцем кошти за комунальні послуги та підписати акт приймання-передачі приміщення.

Проте вимоги позивача відповідачем не виконані.

Звертаючись з позовом до господарського суду Дніпропетровської області, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" просило (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення від 01.11.2010 р. № 2 в сумі 25831, 09 грн., з яких:

-18400, 80 грн. заборгованість по орендній платі за період з 01.04.2014 р. по 22.06.2014 р., 1448, 67 грн. пені, 1011, 60 грн. інфляційних втрат, 161, 31 грн. річних;

-4611, 91 грн. заборгованість по відшкодуванню плати за комунальні послуги за березень-травень 2014 року, 449, 66 грн. втрат від інфляції, 47,14 грн. річних.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було зазначено про таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" територія Автономної Республіки Крим визначена як тимчасово окупована територія України.

Згідно ч. 6 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Приписами ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

Статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що у грудні 2014 року публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (орендар) звернулось до Торгово-промислової палата України із заявою, де просило засвідчити форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 01.11.2010 р. №2, укладеним між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" і публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк", які сторони не мають можливості виконати з березня 2014 року у зв'язку з настанням цих обставин, та видати про це відповідний сертифікат.

Також, судами вказано, що сертифікатом від 06.04.2015 р. № 3921 Дніпропетровською торгово-промисловою палатою засвідчено публічному акціонерному товариству "Акцент-Банк" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема: окупацію території Автономної Республіки Крим внаслідок збройної агресії щодо зобов'язання відповідача користуватися нежитловим приміщенням на 1-му поверсі багатоквартирного житлового будинку площею 74,8 кв., що розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, буд. 53, сплачувати орендну плату та виконувати інші обов'язки, виконання якого наступило 01.03.2014 р. за договором №2 оренди нежитлового приміщення, укладеним 01.11.2010 р. з публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк". Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): настання: 27.02.2014 року; закінчення: тривають.

А тому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що через форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які засвідчуються сертифікатом від 06.04.2015 р. № 3921 Дніпропетровською торгово-промисловою палатою, відповідач (орендар) не мав можливості використовувати приміщення у спірний період (з квітня по червень 2014 року), а тому підстави для стягнення заборгованості з орендної плати відсутні.

Натомість, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що суди попередніх інстанцій дійшли суперечливих висновків у зв'язку з недостатнім дослідженням дійсних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та наданню цим обставинам належної правової оцінки.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У даній справі у відповідача виникло грошове зобов'язання щодо сплати заборгованості по орендним платежам та оплати комунальних послуг, стосовно виконання яких він послався на те, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили.

Частиною 4 ст. 14 Цивільного кодексу України передбачено, що особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання тільки у випадках, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, п.5.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили, таких як: стихійні лиха, пожежа, повені, страйки, інші обставини, якщо вони вплинули на виконання сторонами цього договору (форс-мажорні обставини). Під обставинами непереборної сили треба розуміти обставини, що виникли після укладання цього договору в результаті непередбачених, надзвичайних або невідворотних сторонами подій. У цих випадках термін виконання сторонами зобов'язань за договором відкладається відповідно до часу, протягом якої діють такі обставини та їх наслідки.

Тобто, сторона звільняється саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від цивільного обов'язку або його виконання.

З огляду на вказане, суди попередніх інстанцій, з урахуванням наведених положень законодавства та договірних умов, не з'ясували умови щодо звільнення сторони для якої виникли обставини неможливості виконання зобов'язань від відповідальності за його невиконання, умови щодо тривалості форс-мажорних обставин та умови дії чи призупинення дії спірного договору під час таких обставин, строки виконання зобов'язання сторонами при настанні форс-мажорних обставин, права та обов'язки сторін після спливу строку дії форс-мажорних обставин, порядок розрахунків між сторонами та випадки припинення договору при неможливості виконання зобов'язань та відповідальність за невиконання цих зобов'язань.

Крім того, судами не було враховано прийняття 06.05.2014 р. правлінням Національного банку України постанови №260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя", якою унормовано, що банки, перелік яких додано до постанови, мають протягом місяця забезпечити закриття таких підрозділів.

Натомість, судами попередніх інстанцій не було з'ясовано чи були виконані Публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" приписи викладені у постанові Національного банку України, чи використовував відповідач орендоване ним приміщення за цільовим призначенням у період заявлений позивачем у позові та чи був підписаний між сторонами у встановленому договором або законом порядку акт прийому-передачі про повернення або звільнення приміщення.

Крім цього, як вбачається з позовної заяви, позивач, крім позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі на суму 18400, 80 грн., заявляв вимогу про стягнення комунальних послуг на суму 4611,91 грн.

Зазначені вимоги ні судом першої інстанції, ні апеляційним господарським судами всупереч положень визначених ст.ст. 82, 84 Господарського процесуального кодексу України розглянуті не були.

З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з п. 3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, та зважаючи на те, що вищенаведені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, допущені судом першої інстанції та не усунуті судом апеляційної інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вбачає достатні правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування постанови та рішення у даній справі та передачі справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 р. у справі №904/7152/14 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова